Зали́гувати, гую, єш, сов. в. залига́ти, га́ю, єш, гл.

1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034.

2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 58.