Закру́чувати, чую, єш, сов. в. закрути́ти, кручу́, тиш, гл.

1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928.

2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! О. 1802. IV. 87.

3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала… посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57.

4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз… узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 55.