Зако́нний, а, е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Кв. І. 76. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя. Кв. І. 54.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 52.