Заколо́чувати, чую, єш, сов. в. заколоти́ти, лочу́, тиш, гл.

1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178.

2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 51.