Заколо́ти, лю́, леш, гл.

1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п’яти закололо. Ном. № 4386.

2) Заколоть, убить колющимь оружіемъ.

3) Зарѣзать (о свиньяхъ). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 51.