Заколе́сник, ка, м.

1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Камен. у. Kolb. І. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74.

2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. І. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 51.