Заклада́ти, да́ю, єш, сов. в. закла́сти, ладу́, де́ш и заложи́ти, жу́, жиш, гл.

1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м’якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. І. 188. Молода… закладає молодому хустку за пояс. Грин. III. 515.

2) Накладывать, наложить. Закладають царський вінець: тепер ти моя. Чуб. V. 205.

3) Закладывать, заложить, запрягать, запречь. Господарь волоський пару коней у колясу закладав. Мет. 393.

4) Класть, положить. Коня тобі напою, овса, сіна закладу. Чуб. V. 8.

5) Основывать, основать.

6) Учреждать, учредить.

7) Вносить, внести за кого-либо деньги. А заложить же за тебе багато треба? Сим. 195.

8) — по́зов. Вчинать, вчинить искъ, начать судебное дѣло. Котл. Н. П. 344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 48.