Закива́ти, ва́ю, єш, гл.

1) Закивать.

2) П’ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п’ятами скілько видно. Кв. II. 269.

3) П’ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 47.