За́зубень, бня, м.

1) Тупикъ, глухой заулокъ, изъ котораго нѣтъ выхода. Леб. у.

2) = Зазубець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.