За́здріти, рю́, ри́ш, гл.

1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла що у дворі багато людей. Конст. у.

2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 40.