Задкува́ти, ку́ю, єш, гл.

1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж.

2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 35.