Загі́н, го́ну, м.

1) Загонъ, пашенная полоса. Угор.

2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн.

3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. І. 225. Ум. Загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7856.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 26.