Загука́ти, ка́ю, єш, гл.

1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69.

2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 31.