Загри́вий, а, е. Имѣющій бѣлую масть вокругъ шеи (о птицахъ и четвероногихъ животныхъ). Загривий гусак. Харьк. Загрива гуска. Загрива вівця — біла, а шиворот чорний. О. 1862. V. Кух. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 30.