Заго́джувати, джую, єш, сов. в. загоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Задабривать, задобрить, располагать, расположить въ свою пользу. Загоджує судців. Н. Вол. у. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Канев. у. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. Н. Вол. у. См. Загаждати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 28.