Завго́рювати, рюю, єш, сов. в. завго́рити, рю, риш, гл.

1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. Харьк.

3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 12.