Зава́рювати, рюю, єш, сов. в. завари́ти, рю́, риш, гл.
1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. Ном. № 507.
2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. Чуб. V. 432.
3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона. Кв. Драм. 57).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 12.