Зава́жувати, жую, єш, сов. в. зава́жити, жу, жиш.

1) Вѣсить, имѣть вѣсъ. Скільки пудів вона заважить? Ком. II. 72.

2) Имѣть значеніе, быть важнымъ. Тут початок діла більше заважить, аніж великі гроші. К. (О. 1862. ІІІ. 23). А що? Багато твій заважив розум? К. ЦН. 296.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 11.