Забува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. забу́тися, дуся, дешся, гл.

1) = Забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. Котл. Ен. IV. 11. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Чуб. V. 156. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов’язати. Мет. 60. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Ном. № 5811. Забувся на його.

2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. Посл. Забудеться горе. Шевч. 67.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 9.