Забри́зкувати, кую, єш, сов. в. забри́зкати, каю, єш, гл. Забризкав кров’ю…. матір. Стор. МПр. 139.

2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318.

8) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав. Аф.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 8.