Забороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заборони́ти, ню́, ниш, гл.

1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. МПр. 34. Господи Боже!… заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. І. 38.

2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во имя Твоє виганяв біси, і заборонили йому. Єв. Л. IX. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 7.