З’єдна́ти, на́ю, єш, гл.

1) Соединить.

2) Отдать замужъ. Мати та з’єднала дочку за нелюба. О. 1862. II. 58. Я з’єднала доню за султана. К. МБ. X. 12.

3) Договорить. З’єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол.

4) — собі. Пріобрѣсть, снискать, расположить къ себѣ. Бо ти й суху з’єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 150.