Жнець, женця́, зв. Же́нче, м. Жнець. Ой. на горі та женці жнуть. Макс. 105. Ум. Же́нчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. ІІІ. 234.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 488.