Жир, ру, м.

1) Жиръ. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. Ном. № 10800.

2) Кормъ, пропитаніе, добыча (у дикихъ звѣрей). Качки полетіли на жири.

3) Орѣшки изъ дерева букъ. Камен. у.

4) Трефовая масть (въ картахъ). К. С. 1887. VI. 463. Ум. Жиро́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 484.