Жи́вчик, ка, м.

1) Ум. отъ живець 2 — 5.

2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 483.