Же́реб, ба, м.

1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. Ум. Жеребо́к. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог.

2) = Жеребе́ць. Прилетить нечистий…. а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120.

3) Раст. Pinus pumilio. Шух. І. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 479.