Жбу́рити, рю, риш и жбурля́ти, ля́ю, єш, одн. в. жбурну́ти, ну́, не́ш, гл. = Шпурляти, шпурнути. Жбурляє чорт дідьком. Посл. Як жбурне книжкою під поріг. Св. Л. 230.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 476.