Жахті́ти, хчу́, хти́ш, гл. Пышать, испускать сильный жаръ, раскаляться, рдѣть. Купа жару, та аж жахтить, червоніє. Г. Барв. 455. Натопив піч, аж жахтить. Харьк. А серденько, немов той жар, жахтіло. К. Бай. 15. Не знаю, як вам і сказати, панієчко, про своє дівоцтво. Цвіло воно — аж жахтіло. Г. Барв. 526.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 476.