Жарт, ту, м. Шутка. З жарту і біда часом буває. Ном. № 12665. Як не прийме Бог гріха за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Смішками та жартами і одмовилась, а правди не сказала. МВ. І. 89. Каза́ти на жарт, жа́ртом. Говорить въ шутку, шутя. Да я жартом на вас казав, а ви справді подумали. Чи ти жартом, чи навспражки так говориш? Котл. М. Ч. (1874), 387. Не в жарт. Не на шутку. Деякі тужать не в жарт. Г. Барв. 207. Ум. Жа́ртик. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 475.