Жарки́й, а́, е́.

1) Жаркій, горячій. День був дуже жаркий. Стор. ІІ. 17. Не жарке вугілля. Черк. у.

2) Алый. Ой коли б я такая, як калина жаркая. Н. п.

3) = Жалкий 1. Кропива така жарка, — аж дим іде після дощу, — я думаю — се од жаркости. — По слідочку жарку кропиву садила. Чуб. V. 488. Ум. Жаркенький. Накладу я вогню жаркенького та наварю я пива п’яненького. Чуб. V. 916.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 475.