Жа́рити, рю, риш, гл.

1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305.

2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому.

3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 474.