Жа́лування, ня, с.

1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. ІІІ. 107.

2) Заботливость, выраженіе любви.

3) (Съ великорусок.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 473.