Діли́ти, лю́, лиш, гл.

1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313.

2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 391.