Діді́вщина, ни, ж.

1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда.

2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 389.