Діду́нь, діду́ньо, ня, м.

1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Чуб. ІІІ. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130.

2) Дідунь. Насѣк. Dorcadion bolosericeum. Вх. Зн. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 389.