Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. См. Тхнути. Такий був лицарь, що тілько дхне, то од самого духу не встоїш на птах. ЗОЮР. І. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 461.