Душогу́бник, ка, м.

1) = Душогубець.

2) Душу погубляющій. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 461.