Ду́мний, а, е.

1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883) 127.

2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 456.