Дубови́к, ка́, м.

1) Хозяинъ лодки ду́ба.

2) = Вернидуб. Грин. I. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 452.