Дубни́к, ка́, м.

1) = Дубняк.

2) Чанъ для дубленія кожъ. Вас. 157. Ум. Дубничо́к. Мет. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 452.