Дряпі́жник, ка, м.

1) Хищникъ, грабитель. Стор. МПр. 29.

2) Взяточникъ, обдирало. Мир. ХРВ. 85.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 450.