Дряпу́чий, а, е.

1) Любящій царапаться. Кіт дряпучий.

2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Кіевск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 451.