Дряпону́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Сильно царапнуть. Ведмідь як дряпоне його. Мнж. 112.

2) Сильно побѣжать, удрать. Ото дряпонув! аж потилиця лиска! Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 451.