Дружи́ти, жу́, жиш, гл.

1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. Ном. № 819.

2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. Ном. № 9531.

3) Женить или отдавать замужъ. Мил. 218. Тому сина женити…. тому дочку дружити. О. 1861. XI. Св. 30.

4) — собі. Брать въ жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Гол. IV. 551. Ум. Дружи́тоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 448.