Драпі́жник, ка, м.

1) См. Дряпіжник.

2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. І. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 441.