Драби́нчастий, а, е.

1) = Драбчастий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404.

2) Въ переносн. смыслѣ о скотинѣ: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки отту драбинчасту кобилу. Стор. І. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 439.