Доїзджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Доїздити.

1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Н. п.

2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 411.