Дою́н, на́, м. Удой? По два доюни ’дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 439.