Дошкуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дошкул́ити, лю, лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Боли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110). Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Стор. І. 110. Дошкулив, мов пугою по воді. Ном. № 3938.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 438.