Дотіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл.

1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь.

2) Дотекать, дотечь до какого либо мѣста.

3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Зміев. у.

4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 433.